Ukrán
Як i обiцяє назва, дванадцять оповiдань цiєї збiрки у пiдсумку утворюють химерний вiзерунок, окремi лiнiї якого переплiтаються, пiдхоплюють одна одну i впiзнають себе у взаємних вiдображеннях. Щоправда, вiзерунок цей - не зовсiм рослинний, хоча й рослинний також. Але передусiм вiн складається з iсторiй людей. Людей iз рiзним минулим, зруйнованим сьогоденням i невiдомим майбутнiм. "Ми, - каже автор, - покладаємося на пам'ять, аби залишатися собою, ми зживаємося з новим досвiдом, аби приймати це життя, ми не вiдмовляємося вiд iлюзiй, оскiльки впевненi у власнiй нiжностi й запеклостi. Про цей час говоритимуть як про час великої жорстокостi i великої сердечностi. Цей час пiзнаватиметься за голосами людей, якi не бояться свiдчити i звинувачувати, а також дякувати й освiдчуватись".Столiття тому "Арабески" Миколи Хвильового поклали початок формуванню мiського тексту Харкова. Українського Харкова. Нехай i на численних контрастах iз Хвильовим, але "Арабески" Сергiя Жадана якраз є свiдченням того, що текст цей не обривається, а навпаки - триває, продовжує ткатися i дозволяє без надмiрного переляку вдивлятися в наступнi сто рокiв.
